непримітний
НЕПРИМІТНИЙ, а, е. 1. Якого важко або неможливо побачити, примітити. Здалеку непримітна старовина різала око, псувала архітектурний ансамбль (Кучер, Чорноморці, 1948, 19); // рідко. Який не має істотного, важливого значення; маловажний, незначний. - Згадала своє давне життя, свою дитячу пору, дівування, - все-все, до самого непримітного... (Мирний, І, 1954, 92).
2. перен. Який мало відрізняється від інших, не привертає до себе уваги. Христя пішла по течії довідатися, куди-то плине ця непримітна річечка (Мирний, III, 1954, 348); Глиняна, напівзанесена пісками Каховка, нічим непримітне позаштатне містечко (Гончар, Таврія, 1952, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непримітний | непримітна | непримітне | непримітні |
Родовий | непримітного | непримітної | непримітного | непримітних |
Давальний | непримітному | непримітній | непримітному | непримітним |
Знахідний | непримітний, непримітного | непримітну | непримітне | непримітні, непримітних |
Орудний | непримітним | непримітною | непримітним | непримітними |
Місцевий | на/у непримітному, непримітнім | на/у непримітній | на/у непримітному, непримітнім | на/у непримітних |