незгідливий
НЕЗГІДЛИВИЙ, а, е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий. - Це нарід [народ] незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Март., Тв., 1954, 128); - Зоньки я не хотіла, - продовжувала базікати Олена. - Молилася, грішна, щоб не було дитини.. І може, тому Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Вільде, Сестри.., 1958, 317).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незгідливий | незгідлива | незгідливе | незгідливі |
Родовий | незгідливого | незгідливої | незгідливого | незгідливих |
Давальний | незгідливому | незгідливій | незгідливому | незгідливим |
Знахідний | незгідливий, незгідливого | незгідливу | незгідливе | незгідливі, незгідливих |
Орудний | незгідливим | незгідливою | незгідливим | незгідливими |
Місцевий | на/у незгідливому, незгідливім | на/у незгідливій | на/у незгідливому, незгідливім | на/у незгідливих |