настрочувати
НАСТРОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРОЧИТИ, рочу, рочиш, док., перех. 1. Вистрочувати що-небудь на чомусь.
2. Нашивати, пришивати що-небудь за допомогою строчіння.
3. тільки док., перен., розм. Швидко написати що-небудь. [Xрапко:] Зараз же сяду та настрочу жалобу, хай припнуть тебе, бісова вовцюго!.. (Мирний, V, 1955, 200); Чужоземець додумався враз Листа настрочить (Криж., Срібне весілля, 1957, 278).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | настрочую | настрочуємо |
2 особа | настрочуєш | настрочуєте |
3 особа | настрочує | настрочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | настрочуватиму | настрочуватимемо |
2 особа | настрочуватимеш | настрочуватимете |
3 особа | настрочуватиме | настрочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | настрочував | настрочували |
Жіночий рід | настрочувала | |
Середній рід | настрочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | настрочуймо | |
2 особа | настрочуй | настрочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | настрочуючи | |
Минулий час | настрочувавши |