нанівець
НАНІВЕЦЬ, присл. 1. У сполуках: Зводити (звести, обертати, обернути) нанівець: а) знищувати або набагато послаблювати результати чого-небудь; позбавляти що-небудь значення. Царські блюдолизи намагалися паралізувати чи звести нанівець роботу таких геніальних умів, як Ползунов, Попов, Мічурін (Рильський, III, 1956, 11); Безводні донецькі степи завжди відчували нестачу вологи. Часто посуха нанівець зводила самовіддану працю хліборобів (Хлібороб Укр., 2, 1964, 12); Сьогоднішня їхня сварка геть зводила нанівець ту теплу робочу дружбу (Ле, Право.., 1957, 37); б) зменшувати до повного зникнення. Щоб звести нанівець втрати бульб картоплі під час зберігання, треба широко впровадити у виробництво контейнерну систему транспортування її у межах господарства (Хлібороб Укр., 7, 1964, 24); Зводитися (звестися, обертатися, обернутися) нанівець - зовсім зникати, втрачати значення, силу. Нехай зведеться нанівець Та формула напівзабута. Що чарувала, як отрута. Моїх ровесників колись (Рильський, Поеми, 1957, 150); Пішло все нанівець - усе пропало, зникло. Хвилина розгубленості надто дорого обійшлася козацькій старшині! Адже ж все пішло нанівець... (Тулуб, Людолови, II, 1957, 587); Невже пішло все нанівець: бесіди, розмови, читання, робота в гуртках, піонерські збори? (Донч., V, 1957, 448); Сходити (зійти) нанівець: а) поступово зникати зовсім. - Як видобули вже лівий клин [руди] - він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Досв., Вибр., 1959, 190); Авторитет отця ігумена катастрофічно з кожним днем сходив нанівець (Донч., II, 1956, 9); б) втрачати значення. Коли до вечора переправа не буде захоплена, то задумана операція зійде нанівець (Трубл., І, 1955, 76).
2. заст. Зовсім. - Огидне бидлисько покалічило нанівець мого родича (Стар., Облога.., 1961, 28).