надокучання
НАДОКУЧАННЯ, я, с. Дія за знач. надокучати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надокучання | надокучання |
Родовий | надокучання | надокучань |
Давальний | надокучанню | надокучанням |
Знахідний | надокучання | надокучання |
Орудний | надокучанням | надокучаннями |
Місцевий | на/у надокучанні | на/у надокучаннях |
Кличний | надокучання | надокучання |