наголошення
НАГОЛОШЕННЯ, я, с. Дія за знач. наголосити, наголошувати. Одним з важливих питань культури нашої усної літературної мови є її нормативність, зокрема нормативність у наголошенні слів (Мовозн., XVIII, 1963, 56); Новий роман Стельмаха "Правда і кривда".. завоював прихильність критики насамперед сміливим наголошенням на гострих питаннях сучасності (Вітч., З, 1962, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наголошення | наголошення |
Родовий | наголошення | наголошень |
Давальний | наголошенню | наголошенням |
Знахідний | наголошення | наголошення |
Орудний | наголошенням | наголошеннями |
Місцевий | на/у наголошенні | на/у наголошеннях |
Кличний | наголошення | наголошення |