мерзлий
МЕРЗЛИЙ, а, е. 1. Затверділий від морозу; замерзлий. Крупа порошила й торохтіла об мерзлу землю (Н.-Лев., IV, 1956, 262); Наближаючись до підвалу,Черниш наздогнав двох дівчат. Одна з них несла шмат мерзлої конини (Гончар, III, 1959, 268); // у знач. ім. мерзле, лого, с. Що-небудь затверділе від морозу. - Яка руда? - спитав кир Єлисей.. - Руда хороша, та важко копати мерзле, - загули посполиті (Тулуб, Людолови, II, 1957, 314); // Укритий льодом; обледенілий. Коні через мерзлий сніг Санки мчать (Бор., Тв., 1957, 67); Гірш і гірш моя недуга, Менш і менш стає тепла... За віконцем мерзлим хуга Скаженіти почала (Граб., І, 1959, 601); В мерзлих деревах шелестів сніг, схожий на крупу (Панч, II, 1956, 228); // Зіпсований морозом (про овочі, фрукти). Тепловій обробці за зоотехнічними вимогами для великої рогатої худоби піддають грубі корми, кукурудзу (качани і зерно), а також мерзлі коренебульбоплоди і жом (Хлібороб Укр., 9, 1964, 23).
2. Який загинув або дуже застигнув від морозу; замерзлий. На третій тільки день кинулись селяни шукати Катрю і знайшли її вже задубілу біля мерзлого сина (Мирний, IV, 1955, 306); Він [Сєдов] умирав, простягши мерзлі руки вперед, до полюса, вдивляючись в пургу (Нагн., Вибр., 1950, 61); Я піду крізь бурю сніговую, Мерзлі квіти в лузі відігрію (Забашта, Вибр., 1958, 154); // у знач. ім. мерзлий, лого, ч.; мерзла, лої, ж. Людина, що загинула від морозу. Волосні стояли і понуро дивилися на мерзлу. Найпильніше старичок, - він наче бачив де таке обличчя і тепер пізнавав (Мирний, III, 1954, 409).
@ Заманулося (захотілося і т. ін.) у петрівку мерзлого кому - хтось бажає неможливого. - Не знати що оце заманулось тій князівні, неначе в петрівку мерзлого! (Н.-Лев., III, 1956, 299).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мерзлий | мерзла | мерзле | мерзлі |
Родовий | мерзлого | мерзлої | мерзлого | мерзлих |
Давальний | мерзлому | мерзлій | мерзлому | мерзлим |
Знахідний | мерзлий, мерзлого | мерзлу | мерзле | мерзлі, мерзлих |
Орудний | мерзлим | мерзлою | мерзлим | мерзлими |
Місцевий | на/у мерзлому, мерзлім | на/у мерзлій | на/у мерзлому, мерзлім | на/у мерзлих |
мерзнути
МЕРЗНУТИ і МЕРЗТИ, зну, знеш, недок. 1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. Страшними голосами гули всі заводські й паровозні гудки, тужачи за Іллічем... У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички... (Ю. Янов., II, 1954, 17); // Вкриватися льодом; // Псуватися від морозу (про овочі, фрукти).
2. Відчувати холод, страждати від холоду. Погане порося і в петрівку мерзне! (Укр.. присл.., 1955, 281); На осінньому мерзнем шляху. Темінь. Вітер пронизує спину (Підс., Героїка, 1951, 103); // Гинути від морозу. Горобці на льоту мерзли, падали (Тют., Вир, 1964, 112).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мерзну | мерзнемо |
2 особа | мерзнеш | мерзнете |
3 особа | мерзне | мерзнуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мерзнутиму | мерзнутимемо |
2 особа | мерзнутимеш | мерзнутимете |
3 особа | мерзнутиме | мерзнутимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мерз | мерзли |
Жіночий рід | мерзла | |
Середній рід | мерзло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мерзнімо | |
2 особа | мерзни | мерзніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мерзнучи | |
Минулий час | мерзши |
мерзти
МЕРЗТИ див. мерзнути.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мерзну | мерзнемо |
2 особа | мерзнеш | мерзнете |
3 особа | мерзне | мерзнуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мерзтиму | мерзтимемо |
2 особа | мерзтимеш | мерзтимете |
3 особа | мерзтиме | мерзтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мерз | мерзли |
Жіночий рід | мерзла | |
Середній рід | мерзло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мерзнімо | |
2 особа | мерзни | мерзніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мерзнучи | |
Минулий час | мерзши |