лукавити
ЛУКАВИТИ, влю, виш; мн. лукавлять; недок . Хитрувати, приховуючи правду. Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Шевч., II, 1958, 283); Здавалося, здатні були [очі] дивитися навіть крізь стіни.. Опинившись під таким поглядом, не можна було ні лукавити, ні хитрувати (Руд., Остання шабля, 1959, 75).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лукавлю | лукавимо |
2 особа | лукавиш | лукавите |
3 особа | лукавить | лукавлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лукавитиму | лукавитимемо |
2 особа | лукавитимеш | лукавитимете |
3 особа | лукавитиме | лукавитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лукавив | лукавили |
Жіночий рід | лукавила | |
Середній рід | лукавило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лукавмо | |
2 особа | лукав | лукавте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лукавлячи | |
Минулий час | лукавивши |