кумедний
КУМЕДНИЙ, а, е, розм. Смішний, забавний. Дівчата аж за боки беруться та регочуть від кумедних Горпининих вигадок (Мирний, III, 1954, 33); // Те саме, що дивовижний 1. - Мамо, я це продам між своїми товаришками, - сказала Гінда, оглядаючи кумедні гребені, криві шпильки (Кобр., Вибр., 1954, 73); Все це набирало трохи кумедного відтінку, і та тривожна напруженість, що опанувала було сходом, спала (Багмут, Опов., 1959, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кумедний | кумедна | кумедне | кумедні |
Родовий | кумедного | кумедної | кумедного | кумедних |
Давальний | кумедному | кумедній | кумедному | кумедним |
Знахідний | кумедний, кумедного | кумедну | кумедне | кумедні, кумедних |
Орудний | кумедним | кумедною | кумедним | кумедними |
Місцевий | на/у кумедному, кумеднім | на/у кумедній | на/у кумедному, кумеднім | на/у кумедних |