кульгати
КУЛЬГАТИ, аю, аєш, недок. 1. Шкандибати, маючи укорочену або хвору ногу. Ходжу я без апарата добре, однак все з палкою, інакше кульгаю дуже (Л. Укр., V, 1956, 282); Біла візникова кобила помітно кульгала (Коцюб., II, 1955, 375); Ондечки заєць повертається з озимини в ці кущі і все кульгає (Коп., Як вони.., 1961, 169).
2. Ледве йти; шкандибати. Вечоріє. Тільки що сунуться по шляху дві довгі-довгі тіні, третя, коротка, кульгає далеко позаду (Вас., II, 1959, 157).
3. перен., розм. Бути в незадовільному стані, мати недоліки. Дарма, що наука на кафедрах тоді [в старому університеті] кульгала або дрімала. Між молодіжжю бували невеличкі, сказати б, братства, що кохались у їй щирим серцем (Н.-Лев., І, 1956, 182); Та з ними [людьми] весело, і сором перед ними. Коли у віршеві кульгають бідні рими (Рильський, І, 1960, 253); Завод кульгає не тому, що має якусь органічну хибу, а просто тут [на заводі] не знають усіх його можливостей, не дають йому стати на ноги, випростатися, вільно йти вперед (Шовк., Інженери, 1956, 76).
@ Кульгати на обидві ноги - мати багато недоліків (про справу, роботу і т. ін.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кульгаю | кульгаємо |
2 особа | кульгаєш | кульгаєте |
3 особа | кульгає | кульгають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кульгатиму | кульгатимемо |
2 особа | кульгатимеш | кульгатимете |
3 особа | кульгатиме | кульгатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кульгав | кульгали |
Жіночий рід | кульгала | |
Середній рід | кульгало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кульгаймо | |
2 особа | кульгай | кульгайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кульгаючи | |
Минулий час | кульгавши |