контррозвідник
КОНТРРОЗВІДНИК, а, ч. Той, хто працює в контррозвідці. Контррозвідник, очевидно, до неї щось тихо промовляв, бо згодом ми зачули її голос (Досв., Вибр., 1959, 94); Гречкун чомусь подумав, що ця людина зовсім не має нічого спільного з тими сухарями-контррозвідниками, які ладні наперед вбачати в кожній людині злочинця (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 210).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | контррозвідник | контррозвідники |
Родовий | контррозвідника | контррозвідників |
Давальний | контррозвідникові, контррозвіднику | контррозвідникам |
Знахідний | контррозвідника | контррозвідників |
Орудний | контррозвідником | контррозвідниками |
Місцевий | на/у контррозвіднику, контррозвідникові | на/у контррозвідниках |
Кличний | контррозвіднику | контррозвідники |