консонант
КОНСОНАНТ, а, ч., лінгв. Те саме, що приголосний 2. Консонант - термін, що вживається в такому ж значенні, як і термін «приголосний (звук)» (Сл. лінгв. терм., 1957, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | консонант | консонанти |
Родовий | консонанта | консонантів |
Давальний | консонантові, консонанту | консонантам |
Знахідний | консонант | консонанти |
Орудний | консонантом | консонантами |
Місцевий | на/у консонанті | на/у консонантах |
Кличний | консонанте | консонанти |