колоти
КОЛОТИ, колю, колеш, недок. 1. перех. і без додатка. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль. Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Вовчок, І, 1955, 109); Вони знущалися над ним: кололи, били, - та нічого їм не сказав юнак (Тич., II, 1947, 170); // Викликати почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.). Хай мороз не коле так - В мене шапка з кролика (Бойко, Ростіть.., 1959, 28); Гострі сніжинки кололи обличчя (Жур., Звич. турботи, 1960, 203); // безос., у чому. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю, кольки). Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (Коцюб., І, 1955, 366); Вова біг, доки не почало колоти в боці (Коп., Дуже добре, 1937, 36).
2. перех. і без додатка. Уражати кого-небудь, встромляючи в тіло вістря зброї. Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався. Хто бив, хто різав, хто колов (Котл., І, 1952, 236); Врізалися [щорсівці] у самий табір [німецьких окупантів] на сільській площі, кололи, стріляли впритул, збивали з коней (Довж., І, 1958, 131).
3. перех. Забивати ударами ножа (про свиней). Кололи свиней, і несамовитий крик їх розносився по всьому селу (Мирний, І, 1949, 298); Баба Федора своє порося ще пожаліла колоти, хай підросте (Донч., III, 1956, 97).
4. перех. Розсікати, роздрібнювати що-небудь тверде на частини. - На дривітні колоддя кололи, у дрова рубали (Кв.-Осн., II, 1956, 247); Біля сарая Галаган колов дрова (Головко, II, 1957, 479).
5. перех., перен. Ображати когось неприємними зауваженнями; в'їдливо дорікати кому-небудь. П'є [Максим], гуляє; з шинкаря насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Мирний, І, 1949, 214); Для когось у них знаходився і сміх, і доброта, і пестощі, а його [Тимофія] вони вічно кололи одним: «За що ми тобі гроші платим?» (Стельмах, II, 1962, 34).
@ Колоти очі кому: а) дорікати кому-небудь, соромити когось. [Конон:] То ти он як, ти мені колеш очі лавошницею [крамаркою]? (Кроп., II, 1958, 465); - Не коліть нам, дядьку Сатроне, очей нашими злиднями (Іщук, Вербівчани, 1961, 93); б) викликати роздратування. Ми християни; храми, школи. Усе добро, сам бог у нас! Нам тілько сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас. Не нами дана (Шевч., І, 1951, 327); Сирота ж всім очі коле, Скрізь чужий він чоловік (Манж., Тв., 1955, 115); Правда очі коле - неприємно слухати, визнавати правду. Правда очі коле - до цього зводиться боязнь самопізнання есерів і меншовиків (Ленін, 25, 1954, 178); [Курінний:] Що, правда очі коле? (Зар., Антеї, 1962, 129).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колю | колемо |
2 особа | колеш | колете |
3 особа | коле | колють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колотиму | колотимемо |
2 особа | колотимеш | колотимете |
3 особа | колотиме | колотимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колов | кололи |
Жіночий рід | колола | |
Середній рід | кололо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колімо | |
2 особа | коли | коліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колючи | |
Минулий час | коловши |
колот
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колот | колоти |
Родовий | колоту | колотів |
Давальний | колотові, колоту | колотам |
Знахідний | колот | колоти |
Орудний | колотом | колотами |
Місцевий | на/у колоті | на/у колотах |
Кличний | колоте | колоти |
колотити
КОЛОТИТИ, очу, отиш, недок. 1. перех. Розмішувати що-небудь рідке. Стась мовчав і тільки колотив ложечкою чай (Н.-Лев., II, 1956, 74); Жінка колотила на припічку кулешу (Март., Тв., 1954, 67); // Робити каламутним; каламутити. Два голуби пили воду, А два колотили... (Укр.. лір. пісні, 1958, 341).
2. перех. Певним способом виготовляти (про масло). - Мати чогось довго колотила масло, гнітила сир, то й мені не спалося (Стельмах, І, 1962, 70).
3. неперех., перен. Викликати неспокій, незадоволення, незгоду; підбурювати проти кого-, чого-небудь. [Сидір:] Бачите, не вспів у село увійти, вже й колотить миром (К.-Карий, І, 1960, 47); // перех. Викликати замішання, хвилювання, збентеження. Кожного [в'язня] гріє надія, кожного колотить тривога, кожному вже щемить біля серця (Збан., Єдина, 1959, 80); - Господар над господарем, куди вже не йшло, ще може інколи позбиткуватися, але щоб наймит комизував і колотив мою душу - це вже погибеллю пахне (Стельмах, І, 1962, 116); // безос. Трусити від гніву, роздратування. Гната колотило, рвало на шмаття, не вкладалося в береги. «Мені вказувати? ..Так не діждешся!» - шепотів він (Тют., Вир, 1964, 69).
4. перех., перен., рідко. Те саме, що бити 2. - Не вернусь, милий, не вернусь, друже. Бо ти бив мене, колотив дуже! (Укр.. лір. пісні, 1958, 396); - Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив. Нікому не попускай (Довж., І, 1958, 218).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колочу | колотимо |
2 особа | колотиш | колотите |
3 особа | колотить | колотять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колотитиму | колотитимемо |
2 особа | колотитимеш | колотитимете |
3 особа | колотитиме | колотитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колотив | колотили |
Жіночий рід | колотила | |
Середній рід | колотило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колотімо | |
2 особа | колоти | колотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колотячи | |
Минулий час | колотивши |