клобук
КЛОБУК, а, ч. Високий циліндричної форми головний убір із покривалом, який носять православні ченці. Чернець мій встав. Надів клобук, взяв патерицю, Пере-христився [перехрестився], чотки вам... І за Україну молитись Старий чернець пошкандибав (Шевч., II, 1953, 38); Архімандрит Тризна уже сидів у кріслі.. Чорний клобук до очей прикривав йому рожеве обличчя (Панч, Гомон. Україна, 1954, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клобук | клобуки |
Родовий | клобука | клобуків |
Давальний | клобукові, клобуку | клобукам |
Знахідний | клобук | клобуки |
Орудний | клобуком | клобуками |
Місцевий | на/у клобуку | на/у клобуках |
Кличний | клобуку | клобуки |