каляти
КАЛЯТИ, яю, яєш, недок., перех., розм. 1. Те саме, що бруднити. - Не хочеться мені, мати, По ріллі спотикати.., Жовтого саф'яна каляти (Укр.. думи.., 1955, 24); Дарка почала його [папірець] закладати незручно, мнучи й каляючи пальцями (Л. Укр., III, 1952, 653); Каляють [горобці], аж чорно кругом (Логв., Давні рани, 1961, 125).
2. перен. Укривати ганьбою кого-, що-небудь; плямувати. - Слава козача здавна славна! споконвіку ведеться.. І умру, а не попущу свого козачого роду каляти! (Мирний, І, 1954, 232); Стоячи на становищі польських панів, каляв [Вахнянин] все, що є кращого і чесного у радикалів і народовців (Коцюб., III, 1956, 151)
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каляю | каляємо |
2 особа | каляєш | каляєте |
3 особа | каляє | каляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | калятиму | калятимемо |
2 особа | калятимеш | калятимете |
3 особа | калятиме | калятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | каляв | каляли |
Жіночий рід | каляла | |
Середній рід | каляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каляймо | |
2 особа | каляй | каляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | каляючи | |
Минулий час | калявши |