зір
ЗІР, зору, ч. 1. Одно з п'яти почуттів, органом якого є око. Найбільшої уваги потребує орган зору, бо видиме сприймання світу відбувається тільки за його допомогою (Шк. гігієна, 1954, 61); У колибі було темно; на превелику силу, натуживши зір, здолав я розгледіти своїх товаришів (Коцюб., І, 1955, 178); Гордій Макарович в останні роки мав уже ненадійний зір, і це не могло гарантувати його від небажаних випадковостей (Гур., Новели, 1951, 54); // Здатність бачити. Коли зір і розмисел сяк-так повертають до Юри, він, нарешті, бачить своїх друзів і ворогів (Смолич, II, 1958, 55); Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (Стельмах, II, 1962, 8).
2. Спрямованість очей на кого-, що-небудь; погляд. [Матка:] Є така тут круча глибоченна, чорна, не світить туди місяць і не блищать зорі, не падав зір людських очей... (Вас., III, 1960, 497); Зір його спинився на принесених вінках повноколосої пшениці (Кач., Вибр., 1953, 255); * Образно. Глибоким зором і пером тонким він [М. Коцюбинський] слугував народові своєму (Рильський, II, 1960, 89).
@ Бачити внутрішнім зором що - відчувати що-небудь. Захоплюючись мріяннями, Федотов зривався з ліжка і образно демонстрував те, що бачив внутрішнім зором (Моє життя в мист., 1955, 110); Втопити зір див. втопити; Глибокий зір див. глибокий; Окинути (оглянути, зміряти і т. ін. ) зором кого, що - охопивши повністю поглядом, подивитися уважно на кого-, що-небудь. Майор окинув зором місцевість (Дмит., Обпалені.., 1962, 126); - До мене їдете? - запитав він і бистрим зором оглянув наші човни (Досв., Вибр., 1959, 421); Високос теплим зором зміряв Стецюкову постать (Рибак, Зброя.., 1943, 206); Скільки сягав (сягне, огляне і т. ін. ) зір - дуже далеко. Повний місяць осявав океан хребтів, що розходились у всі боки, скільки сягав зір (Гончар, III, 1959, 124).
3. Те саме, що очі. Марчевському враз запекло в грудях, у горлі; затуманився зір (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 141).
@ Відводити (відвести) зір - те саме, що Відводити (відвести) очі (див. відводити). Дружина почервоніла, відвела від нього [Данила ] зір (Стельмах, II, 1962, 251); Звеселяти (звеселити) зір див. звеселяти; Красувати зір див. красувати; Поле зору: а) простір, який можна охопити поглядом. Я з цікавістю розглядав птаха. Та він змахнув дужими крильми і впав до землі, немов здутий вітром. Я відразу загубив його з поля зору (Хор., Ковила, 1960, 4); Хвиля кидала кораблі, і берег гойдався перед ними, тікаючи з поля зору далекомірників (Кучер, Чорноморці, 1956, 56); б) коло чиїхось інтересів, турбот, уваги. Справа навчання працюючої молоді завжди має бути в полі зору обкомів, райкомів партії (Рад. Укр., 28.VIII 1959, 1); Випадати з поля зору див. випадати; Точка (кут) зору - певний погляд на що-небудь, особисте ставлення до чогось. Багато спеціалістів дотримуються тієї точки зору, що хвіст і плавці є основним рушієм дельфінів та інших китоподібних (Знання.., 1, 1966, 6); З точки зору; Під кутом зору - з погляду кого-, чого-небудь, з того чи іншого боку. Комуніст-ленінець кожний вчинок, кожний крок у своїй діяльності розцінює з точки зору інтересів партії і народу, інтересів соціалістичної держави (Ком. Укр., 8, 1964, 41); Звичайно, з точки зору старого кавалериста Катерина робила багато помилок (Руд., Остання шабля, 1959, 227); Марксизм-ленінізм художник засвоює для того, щоб розглядати явища дійсності, суспільства, самого мистецтва під кутом зору діалектичного та історичного матеріалізму (Рад. літ-во, 3, 1958, 21); Чарувати зір див. чарувати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зір | зори |
Родовий | зору | зорів |
Давальний | зорові, зору | зорам |
Знахідний | зір | зори |
Орудний | зором | зорами |
Місцевий | на/у зорі | на/у зорах |
Кличний | зоре | зори |
зоровий
ЗОРОВИЙ, а, е. 1. Стос. до зору (у 1 знач.). Зоровий апарат у новонароджених дітей ще не цілком готовий до нормальної діяльності (Шк. гігієна, 1954, 61); Зараз медики та інженери працюють над протезуванням зорових нервів (Наука.., 6, 1962, 36); В образотворчому мистецтві адекватність образу мусить бути стверджена саме через зорове сприйняття (Мист., З, 1965, 25).
2. спец. Признач. для розглядання кого-, чого-небудь, спостереження за кимось, чимось. Мов скам'яніли пригнуті насторожені бійці, не одриваючи очей від зорової щілини (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 648); Макуха насторожився, весь зібрався, сповнений уваги, припав до переднього зорового скла (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 118); Мусадзе глянув через зоровий отвір у піч (Собко, Біле полум'я, 1952, 206).
^ Зорова труба (трубка) - оптичний прилад для розглядання віддалених об'єктів. Настя скеровує зорову трубку на фелюку і мало не скрикує: фелюка наблизилася і збільшилася втроє (Тулуб, Людолови, II, 1957, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зоровий | зорова | зорове | зорові |
Родовий | зорового | зорової | зорового | зорових |
Давальний | зоровому | зоровій | зоровому | зоровим |
Знахідний | зоровий, зорового | зорову | зорове | зорові, зорових |
Орудний | зоровим | зоровою | зоровим | зоровими |
Місцевий | на/у зоровому, зоровім | на/у зоровій | на/у зоровому, зоровім | на/у зорових |