змарнілий
ЗМАРНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змарніти. Плечистий [старий Гільзе], але похилий та змарнілий від роботи, хвороби та всяких злиднів (Л. Укр., IV, 1954, 245); Встали завчасно змарнілі вдови і діти героїв. Мовчання і тиха скорбота залягли в занімілому залі (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 34); Змарніле від утоми немолоде лице [хірурга] пітне, очі запалені (Довж., І, 1958, 290); // у знач. прикм. Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами, так одрізнялася від змарнілої Олени (Мирний, III, 1954, 76); Жінка, важко зітхнула, по змарнілих щоках покотились гарячі сльози (Збан., Між.. людьми, 1955, 43); Сонце припіка. І від безводдя хилиться змарніла, Суха, як дріт, стеблина будяка (Дор., Тобі, народе.., 1959, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змарнілий | змарніла | змарніле | змарнілі |
Родовий | змарнілого | змарнілої | змарнілого | змарнілих |
Давальний | змарнілому | змарнілій | змарнілому | змарнілим |
Знахідний | змарнілий, змарнілого | змарнілу | змарніле | змарнілі, змарнілих |
Орудний | змарнілим | змарнілою | змарнілим | змарнілими |
Місцевий | на/у змарнілому, змарнілім | на/у змарнілій | на/у змарнілому, змарнілім | на/у змарнілих |
змарніти
ЗМАРНІТИ і рідко ІЗМАРНІТИ, ію, ієш, док. 1. Схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби, недоїдання, важкої праці і т. ін. - Марку! подивися, Подивися ти на мене! Бач, як я змарніла? Я не Ганна, не наймичка. Я...- Та й оніміла (Шевч., І, 1963, 322); [Ганна:] Але ж і змарніла ти! [Зінька:] Чи в'яне квітка під росою на сонці? Чи змарніла б, коли б не горе? (Кроп., II, 1958, 35); Зчорнів я, змарнів я, попід гаєм ходячи, За тобою, моє серденько, тужачи, тужачи! (Барв., Опов.., 1902, 452); - Що це ти, Гаїнко, мов ізмарніла? Чи не хвора? - Ні... я здужаю... (Гр., II, 1963, 395); // Втратити свіжість, привабливість, красу (про обличчя і т. ін.). - Була я в батька, було моє личко біленьке й брови чорненькі, а в свекра личко моє змарніло й брови полиняли, -подумала Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 295).
2. перен. Зів'янути, засохнути від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін. (про рослини). Мої мрії найкращії в'януть, Мов розквітлії восени квіти, Що розквітли, щоб зараз змарніти, Щоб на сонечко раз тільки глянуть (Л. Укр., І, 1951, 56); Буйно сходила пшениця, Так, аж серце молоділо... Як же вбого колоситься! Як стебло її змарніло! (Рильський, III, 1961, 67); Тополина змарніла й пожовкла (Голов., З листів.., 1940, 16).
3. перен., рідко. Втратити велич, могутність. Минали роки. Мільйони людей вмирали на фронтах імперіалістичної війни. Країна змарніла і впала в скорботу (Довж., І, 1958, 449); //Занепасти. Наберем червоної китайки, Гей, гей, та на славу! ..Гей, щоб наша червона китайка, Гей, гей, червоніла, А щоб наша козацька слава, Гей, гей, не змарніла! (Укр.. думи.., 1955, 91).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змарнію | змарніємо |
2 особа | змарнієш | змарнієте |
3 особа | змарніє | змарніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змарнів | змарніли |
Жіночий рід | змарніла | |
Середній рід | змарніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змарніймо | |
2 особа | змарній | змарнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | змарнівши |