звіря
ЗВІРЯ, яти, с. 1. Маля звіра (див. звір11). * Образно. А люта мати! Спустила друге бісновате [біснувате] Своє скаженеє звіря. Та вже такого сподаря, Що гради й весі пожирало (Шевч., II, 1953, 325); * У порівн. Вони [Коваль і Небаба] борюкаються з ним [Чирвою], як двоє молодих звірят із старим ведмедем (Мик., І, 1957, 93).
2. Зменш. до звір1 1. - Побіжу на річку, там рибок та жаб розглядаю, побіжу в ліс, там звірята різні й квіти (Ів., Вел. очі, 1956, 4); // Взагалі маленька тварина. Бачив Матвій в тому глибокому підземеллі мовчазних, замурзаних людей і ще мовчазніших осликів. Чомусь порівнював він себе до тих нещасних звірят (Ірчан, II, 1958, 261).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звіря | звірята |
Родовий | звіряти | звірят |
Давальний | звіряті | звірятам |
Знахідний | звіря | звірят |
Орудний | звірям | звірятами |
Місцевий | на/у звіряті | на/у звірятах |
Кличний | звіря | звірята |