звідниця
ЗВІДНИЦЯ, рідко ЗВОДНИЦЯ, і, ж. Жін. до звідник і зводник 1. Як загвалтують, як закричать вони тоді всі, а найпаче та Дорошенчиха...- Звідниця! Брехуха! Така-сяка, он яка - у волость її, у волость! (Л. Янов., І, 1959, 88); Пан.. ввічливо, звертаючись лише на «ви», повертав дівчині пашпорт, кидав їй на сльози пару карбованців, а терту куховарку-зводницю посилав на базар підшукати свіжу покоївку (Стельмах, І, 1962, 447).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звідниця | звідниці |
Родовий | звідниці | звідниць |
Давальний | звідниці | звідницям |
Знахідний | звідницю | звідниць |
Орудний | звідницею | звідницями |
Місцевий | на/у звідниці | на/у звідницях |
Кличний | звіднице | звідниці |