звуглілий
ЗВУГЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до звугліти; // у знач. прикм. Щось загуло, затріщало, звуглілий будинок розсипався, як паперова коробка (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 308); А на ранок зі сходу в село заступає піхота, ..у знайоме село, у звуглілі та чорні ворота Коломийченко входить (Голов., Поезії, 1955, 115).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звуглілий | звугліла | звугліле | звуглілі |
Родовий | звуглілого | звуглілої | звуглілого | звуглілих |
Давальний | звуглілому | звуглілій | звуглілому | звуглілим |
Знахідний | звуглілий, звуглілого | звуглілу | звугліле | звуглілі, звуглілих |
Орудний | звуглілим | звуглілою | звуглілим | звуглілими |
Місцевий | на/у звуглілому, звуглілім | на/у звуглілій | на/у звуглілому, звуглілім | на/у звуглілих |