звихнути
ЗВИХНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. Викликати зміщення кісток у суглобі (при падінні, ударі і т. ін.). - Вчора в нас нещастя скоїлося,- вів далі Федяев. - Мій помічник посковзнувся й упав. Звихнув ногу (Донч., II, 1956, 49).
2. перех., перен., розм. Спричинити відхилення від нормального або попереднього стану, знівечити, зіпсувати, скалічити кого-, що-небудь. О. Нестор чув добре, що целібат звихнув ціле його життя (Фр., VII, 1951, 46).
3. неперех., перен., розм. Те саме, що звихнутися 3. - Душа в тебе молода та гаряча і довірлива до всього... Оберігай її, Маковею, не звихни ніде!.. (Гончар, І, 1954, 275).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звихну | звихнемо |
2 особа | звихнеш | звихнете |
3 особа | звихне | звихнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звихнув | звихнули |
Жіночий рід | звихнула | |
Середній рід | звихнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звихнімо | |
2 особа | звихни | звихніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | звихнувши |