заячати
ЗАЯЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Почати ячати; закричати (про лебедів і деяких інших птахів). Випливала лебедочка по воді, Дожидалась неминучої біди; Заячала, в воду вдарила крилом (Щог., Поезії, 1958, 100); Біля острова лунко викинувся сом і перелякано, крізь сон, заячали лебеді (Стельмах, Хліб.., 1959, 466).
2. Почати кричати, галасувати (про людей). Ще хотів юнак їй щось промовить, та навколо турки обступили, заячали наче хижі круки (Л. Укр., І, 1951, 388).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заячу | заячимо |
2 особа | заячиш | заячите |
3 особа | заячить | заячать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заячав | заячали |
Жіночий рід | заячала | |
Середній рід | заячало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заячмо | |
2 особа | заяч | заячте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заячавши |
заячий
ЗАЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до заєць. І по заячому сліду інколи знаходять ведмедя (Укр.. присл.., 1955, 269); На снігу виднілися заячі петлі (Донч., V, 1957, 475); // Власт. зайцю. Іде бідолаха [Заєць] до медвежої гаври. Та не думайте, що йде заячим кроком-скоком, що біжить вітрові наздогін! (Фр., IV, 1950, 72); // Зробл. із хутра зайця. На його голові низько сиділа заяча вухата шапка (Кучер, Чорноморці, 1956, 306).
^ Заяча губа - природжена вада людини, що виявляється у роздвоєнні верхньої губи; Заяча капуста (Sedum Telephium L.) - багаторічна трав'яниста рослина з родини товстянкових з м'ясистим листям і великими м'ясистими бульбами на кореневищі; Заяча конюшина див. конюшина; Заяча крівця (Hypericum perforatum L.) - багаторічна трав'яниста рослина родини тирличевих, що використовується в медицині при лікуванні ряду внутрішніх хвороб і для загоювання ран. На узліссі .. стелилася рясно-пухнаста заяча крівця (Мур., Бук. повість, 1959, 283); Заячий холодок (Asparagus officinalis L.) - багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних. Катя зірвала при дорозі кілька крислатих кущиків заячого холодку (Коз., Вибр., 1947, 81).
@ Із заячий хвіст; На заячий скік - дуже мало. - Ну, я молодої [жінки] вже й не виню - пожила вона там зо мною із заячий хвіст! (Збан., Єдина, 1959, 147); Жили, мабуть, найубожче... Бо батько землі тої мали на заячий скік (М. Ол., Чуєш.., 1959, 6).
2. перен. Боязкий, полохливий. [Д. Жуан:] Ну, що ж, іди і сповісти його. [Сганарель:] Чого ж мені іти? Простіше ж вам. [Д. Жуан:] То дбав про етику, а тепера простоти захотів? Ей, Сганарелю, набрався ти тут заячого духу! (Л. Укр., III, 1952, 40).
Заяча душа - про несміливу, боягузливу людину. Нічого, крім презирства, в неї [Ольги] до цих паненят нема, всі вони заячі душі (Кач., II, 1958, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заячий | заяча | заяче | заячі |
Родовий | заячого | заячої | заячого | заячих |
Давальний | заячому | заячій | заячому | заячим |
Знахідний | заячий, заячого | заячу | заяче | заячі, заячих |
Орудний | заячим | заячою | заячим | заячими |
Місцевий | на/у заячому, заячім | на/у заячій | на/у заячому, заячім | на/у заячих |