заперечний
ЗАПЕРЕЧНИЙ, а, е. 1. Який заперечує що-небудь, містить у собі заперечення (у 2, 3 знач.). - Будемо любити мої уроки, Поповіч? - вимовляє по-румунському Дарчине прізвище учитель. Мігалаке запитав таким проникливим голосом, що відповідь не могла бути заперечною (Вільде, Повнол. діти, 1960, 45).
2. Який можна спростувати, заперечити (у 1 знач.).
3. спец. Побудований на запереченні. Заперечним судженням називається таке судження, в якому відображається відсутність будь-якого зв'язку між предметом і ознакою (Логіка, 1953, 50); Почавши вірш [«Моя Батьківщина»] із фігури заперечного паралелізму.., Рильський, використовуючи анафору, в дуже виразних метафорах і епітетах втілює значення своєї Батьківщини як оселі праці, науки, мистецтва (Криж., М. Рильський, 1960, 67).
4. грам. Який містить у собі або являє собою заперечення (у 5 знач.). Заперечні займенники ніхто, ніщо, нічий, ніякий, нікотрий становлять собою поєднання відповідного питального займенника з часткою ні (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 382); Заперечне речення.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заперечний | заперечна | заперечне | заперечні |
Родовий | заперечного | заперечної | заперечного | заперечних |
Давальний | заперечному | заперечній | заперечному | заперечним |
Знахідний | заперечний, заперечного | заперечну | заперечне | заперечні, заперечних |
Орудний | заперечним | заперечною | заперечним | заперечними |
Місцевий | на/у заперечному, заперечнім | на/у заперечній | на/у заперечному, заперечнім | на/у заперечних |