занепокоєння
ЗАНЕПОКОЄННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. занепокоїтися. Русевич не зумів приховати свого занепокоєння (Шовк., Інженери, 1948, 181); [Степан:] Таке занепокоєння дамбою цілком закономірне (Ваш, П'єси, 1958. 103)..
2. Вираз неспокою, тривоги. В хаті стала тривожна тиша. На лиця набігло занепокоєння (Горд., II, 1959, 205).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | занепокоєння | занепокоєння |
Родовий | занепокоєння | занепокоєнь |
Давальний | занепокоєнню | занепокоєнням |
Знахідний | занепокоєння | занепокоєння |
Орудний | занепокоєнням | занепокоєннями |
Місцевий | на/у занепокоєнні | на/у занепокоєннях |
Кличний | занепокоєння | занепокоєння |