замилування
ЗАМИЛУВАННЯ, я, с. 1. Найвищий ступінь задоволення, насолоди від когось, чогось. Мартин Прокопович з неприхованим замилуванням стежив за сином у відчинені двері (Коп., Навколо полум'я, 1961, 129); На вежі ці, що піднеслись, Неначе видива туманні, Шевченко з Щепкіним колись Дивилися в замилуванні (Рильський, III, 1961, 227).
2. Велика схильність, пристрасть до чогось. Я набрав замилування до книжок і почав збирати свою власну бібліотеку (Фр., IV, 1950, 242).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | замилування | замилування |
Родовий | замилування | замилувань |
Давальний | замилуванню | замилуванням |
Знахідний | замилування | замилування |
Орудний | замилуванням | замилуваннями |
Місцевий | на/у замилуванні | на/у замилуваннях |
Кличний | замилування | замилування |