закарлючуватися
ЗАКАРЛЮЧУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАКАРЛЮЧИТИСЯ, иться, док., розм. 1. Ставати загнутим, схожим на закарлюку. Він лежить недужий у хаті один.. Ніс пожовк і ще більше закарлючився (Цюпа, Назустріч.., 1958. 70).
2. безос., перен., на що. Виявляти перші ознаки переходу до якої-небудь дії, настання чогось. - Ви там сидите в своїй келії, як черничка, та й не гадаєте, що в нас на весілля закарлючилось (Н.-Лев., IV, 1956, 352).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закарлючуюся | закарлючуємося |
2 особа | закарлючуєшся | закарлючуєтеся |
3 особа | закарлючується | закарлючуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закарлючуватимуся | закарлючуватимемося |
2 особа | закарлючуватимешся | закарлючуватиметеся |
3 особа | закарлючуватиметься | закарлючуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закарлючувався | закарлючувалися |
Жіночий рід | закарлючувалася | |
Середній рід | закарлючувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закарлючуймося | |
2 особа | закарлючуйся | закарлючуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | закарлючуючись | |
Минулий час | закарлючувавшись |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закарлючуюся | закарлючуємося |
2 особа | закарлючуєшся | закарлючуєтеся |
3 особа | закарлючується | закарлючуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закарлючуватимуся | закарлючуватимемося |
2 особа | закарлючуватимешся | закарлючуватиметеся |
3 особа | закарлючуватиметься | закарлючуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закарлючувався | закарлючувалися |
Жіночий рід | закарлючувалася | |
Середній рід | закарлючувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закарлючуймося | |
2 особа | закарлючуйся | закарлючуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | закарлючуючись | |
Минулий час | закарлючувавшись |