закам'янілий
ЗАКАМ'ЯНІЛИЙ, рідше ЗАКАМЕНІЛИЙ, а, е. 1. Який закам'янів, закаменів, став твердий, як камінь. Кулі відламували цілі скиби закам'янілого вапняку (Смолич, І, 1958, 103).
2. перен. Який став нерухомий, ніби завмер, заціпенів. - Ну, а тепер в дорогу. А ви ж чому стоїте! - озвався до закам'янілого Кажана Василь (Цюпа, Три явори, 1958, 56); * Образно. - Ми входили в гори, поміж дикі уламки скель, в закаменілу трагедію велетнів (Коцюб., II, 1955, 294).
Немов (ніби і т. ін.) закам'янілий (закаменілий) - нерухомий, без найменшого руху. Валя, немов закам'янілий, стояв біля веранди (Собко, Скеля.., 1961, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закам'янілий | закам'яніла | закам'яніле | закам'янілі |
Родовий | закам'янілого | закам'янілої | закам'янілого | закам'янілих |
Давальний | закам'янілому | закам'янілій | закам'янілому | закам'янілим |
Знахідний | закам'янілий, закам'янілого | закам'янілу | закам'яніле | закам'янілі, закам'янілих |
Орудний | закам'янілим | закам'янілою | закам'янілим | закам'янілими |
Місцевий | на/у закам'янілому, закам'янілім | на/у закам'янілій | на/у закам'янілому, закам'янілім | на/у закам'янілих |
закам'яніти
ЗАКАМ'ЯНІТИ і рідше ЗАКАМЕНІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати твердим, схожим на камінь. Копали довго. Мерзла земля закам'яніла, не піддавалася залізові (Жур., Вечір.., 1958, 281); Перед виром стоїть скісно поперек усеї [усієї] ріки ряд великого каміння: немов здоровенні барани.., через воду йдучи, полягали та і закаменіли (Фр., III, 1950, 7).
2. перен. Стати нерухомим, завмерти під впливої якого-небудь сильного враження, переживання і т. ін. Петро закам'янів від несподіванки й подиву (Збан. Малин. дзвін, 1958, 165); Сахно сиділа закам'янівши. З несподіванки й переляку вона не могла ні ворухнутися ні гукнути (Смолич, І, 1958, 79); Пріську наче хто ^ бік шпортонув ножем при тому слові; вона кинулась, тріпнулася... та так і закаменіла на місці (Мирний, III, 1954, 18); // Залишитися, застигнути на тому самому місці, в тому самому вигляді і т. ін. Невеличка зморшка скочила на її лобі. та там і закаменіла (Мирний, 111 1954, 313); Тримав себе [вершник] незалежно, а на вустах закам'яніла напрочуд красна усмішка (Ле, Наливайко, 1957, 328).
Немов (ніби і т. ін.) закам'яніти (закаменіти) - стати нерухомим; заціпеніти. Устина, немов закам'янівши, слухала Дмитра (Чорн., Визвол. земля, 1959, 113).
3. перен. Стати байдужим (про серце). Згодом мої тонкі почування згрубіли, серце закам'яніло (Ірчан, ІI, 1958, 37).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закам'янію | закам'яніємо |
2 особа | закам'янієш | закам'янієте |
3 особа | закам'яніє | закам'яніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закам'янів | закам'яніли |
Жіночий рід | закам'яніла | |
Середній рід | закам'яніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закам'яніймо | |
2 особа | закам'яній | закам'янійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закам'янівши |