забажати
ЗАБАЖАТИ, аю, аєш, док., чого, рідко кого, що, а також з інфін. або із спол. щоб. Виявити бажання що-небудь одержати, мати в своєму розпорядженні, здійснити і т. ін.; захотіти. - Бач, вередую, поки даси ласощів. А там ще й грошей забажаю (Кв.-Осн., II, 1956, 475); [Оксана:] От добро тобі, сестричко! Чоловік тобі усячину купує, чого б не забажала (Кроп., IV, 1959, 356); Що громада забажає, того й пан не поламає (Укр.. присл.., 1955, 68); Пан матиме і пахолків, і майстрів, і хліборобів, і кого він забажає (Тулуб, Людолови, І, 1957, 27); Хлоп'я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Гл., Вибр., 1951, 22); [Мохаммед:] Нащо се бажання? То все одно, якби ти забажала, щоб лиш тобі самій світило сонце, тобі самій служив вогонь (Л. Укр., II, 1951, 335); // без додатка. Виявити свою волю, наполегливість у чомусь. Як він забажає, машина працюватиме, аж густиме (Чорн., Визвол. земля, 1959, 21).
@ Скільки душа забажає див. душа; Чого душа забажає див. душа.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забажаю | забажаємо |
2 особа | забажаєш | забажаєте |
3 особа | забажає | забажають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забажав | забажали |
Жіночий рід | забажала | |
Середній рід | забажало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забажаймо | |
2 особа | забажай | забажайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | забажавши |