забагатіти
ЗАБАГАТІТИ, ію, ієш, док. Стати багатим. - Ой, коли б я, козаченьку, Та й забагатіла, То я б тебе, ледачого, й за харч не схотіла! (Укр.. лір. пісні, 1958, 301); Щоб забагатіти, бояри закладали на шляху свої власні засіки-рогачки і побирали з них.. оплату від усякого проїжджого (Фр., VI, 1951, 39); Все своє життя дід мріяв забагатіти (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 42); // чим, з чого. Стати багатим за рахунок чого-небудь. Він мені: «Сирітським добром забагатіти хочеш, Парасю!» (Вовчок, І, 1955, 283); - З п'ятаків та гривень не забагатіємо. Треба правити та вимагати більше (Н.-Лев., III, 1956, 87); // на що. Придбати що-небудь, розжитися на щось. - Це ви на нового коня забагатіли? - мовив зраділий Максим, почоломкавшись з кумом (Л. Янов., І, 1959, 159).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забагатію | забагатіємо |
2 особа | забагатієш | забагатієте |
3 особа | забагатіє | забагатіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забагатів | забагатіли |
Жіночий рід | забагатіла | |
Середній рід | забагатіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забагатіймо | |
2 особа | забагатій | забагатійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | забагатівши |