життєрадісний
ЖИТТЄРАДІСНИЙ, а, е. Який любить життя, завжди радісний, веселий. Здавалось, ось зараз з густих кущів вийде у вишиваній сорочці молода, красива, життєрадісна Мар'яна (Шиян, Гроза.., 1956, 546); // Який виражає радість, веселість. На веселому і життєрадісному обличчі світились живі й зовсім молоді очі (Коз., Зол. грамота, 1939, 104).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | життєрадісний | життєрадісна | життєрадісне | життєрадісні |
Родовий | життєрадісного | життєрадісної | життєрадісного | життєрадісних |
Давальний | життєрадісному | життєрадісній | життєрадісному | життєрадісним |
Знахідний | життєрадісний, життєрадісного | життєрадісну | життєрадісне | життєрадісні, життєрадісних |
Орудний | життєрадісним | життєрадісною | життєрадісним | життєрадісними |
Місцевий | на/у життєрадісному, життєрадіснім | на/у життєрадісній | на/у життєрадісному, життєрадіснім | на/у життєрадісних |