живодайний
ЖИВОДАЙНИЙ, а, е, поет. Який дає силу, енергію, який потрібний, необхідний для життя; животворний. Потекла по каналах живодайна вода (Шер., Дружбою.., 1954, 12); П'ялися [ліани] вгору, ближче до сонячного живодайного світла (Ле, Право.., 1957, 62); * Образно. Російські, українські, білоруські поети й прозаїки раз у раз припадають устами до живодайного джерела високої поезії «Слова» (Рильський, III, 1956, 362).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | живодайний | живодайна | живодайне | живодайні |
Родовий | живодайного | живодайної | живодайного | живодайних |
Давальний | живодайному | живодайній | живодайному | живодайним |
Знахідний | живодайний, живодайного | живодайну | живодайне | живодайні, живодайних |
Орудний | живодайним | живодайною | живодайним | живодайними |
Місцевий | на/у живодайному, живодайнім | на/у живодайній | на/у живодайному, живодайнім | на/у живодайних |