жертовник
ЖЕРТОВНИК, а, ч. 1. Спеціальний стіл або взагалі те місце, де клали жертву, яку, за релігійними обрядами, приносили богам. [Левіт:] Л святий жертовник? Стоїть він цілий. [Тірца:] Тільки без жертов (Л. Укр., II, 1951, 158); Богам приносили [херсонесці] в жертву тварин, птиць і злаки. Жертовники і олтарі стояли на площі перед храмами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 307); * У порівн. Полум'яні язики з кількох вогнищ, розкладених по селу, неслися у небо, як з жертовників... (Ле, Наливайко, 1957, 302).
2. Стіл у православній церкві, на якому виконуються різні обряди. [Гавриїл:] Коли ми говіли, я бачив тільки шматок вівтаря крізь царські двері, що посередині. А тут все перед очима. І престол, жертовник, і все (Мик., Кадильниця, 1959, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жертовник | жертовники |
Родовий | жертовника | жертовників |
Давальний | жертовникові, жертовнику | жертовникам |
Знахідний | жертовник | жертовники |
Орудний | жертовником | жертовниками |
Місцевий | на/у жертовнику | на/у жертовниках |
Кличний | жертовнику | жертовники |