епітет
ЕПІТЕТ, а, ч. Художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії. Образні засоби твору ["Платон Кречет"] - метафори і епітети - надають мові Ліди ліричного відтінку і допомагають передати її настрій (Укр. літ., 10, 1957, 148); // Слово або вираз, яким називають, характеризують кого-, що-небудь, як правило, з негативного боку. Начко, сидячи в кріслі.., обкидав Регіну найгіршими епітетами (Фр., VI, 1951, 243); Лисун був не з полохливих і кинув кілька образливих епітетів на адресу Черкащина (Дмит., Розлука, 1957, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епітет | епітети |
Родовий | епітета | епітетів |
Давальний | епітетові, епітету | епітетам |
Знахідний | епітет | епітети |
Орудний | епітетом | епітетами |
Місцевий | на/у епітеті | на/у епітетах |
Кличний | епітете | епітети |