дріботіти
ДРІБОТІТИ, очу, отиш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм, 1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Досв., Вибр., 1959, 42); Плавно дибає каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Довж., І, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Чорн., Визвол. земля, 1950, 96);//Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Н.-Лев., II, 1956, 66).
2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Рибак, Опов., 1949, 13); Іде громохко поїзд під уклін і дріботять колеса над мостами (Голов., Поезії, 1955, 217); Осколки дріботять та риють землю довкола... (Смолич, Мир.., 1958, 154).
3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. - Кажу тобі, - витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, - дріботів дід Грицай (Н.-Лев., II, 1956, 205).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дрібочу | дріботимо |
2 особа | дріботиш | дріботите |
3 особа | дріботить | дріботять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дріботітиму | дріботітимемо |
2 особа | дріботітимеш | дріботітимете |
3 особа | дріботітиме | дріботітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дріботів | дріботіли |
Жіночий рід | дріботіла | |
Середній рід | дріботіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дріботімо | |
2 особа | дріботи | дріботіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дріботячи | |
Минулий час | дріботівши |