дрижаки
ДРИЖАКИ, ів, мн., розм. Часте здригання, тремтіння тіла від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін. - Чи мало старі люди такого розказують, так що, наслухавшись, цілу ніч дрижаки спати не дадуть (Кв.-Осн., II, 1956, 170); Йому стало нестерпно холодно до дрижаків, до цокання зубів (Коз., Вибр., 1947, 86); Не відступив Савка, хоч від Кузьменкової загрози пішли по його спині дрижаки (Тулуб, Людолови, І, 1957. 210).
@ Їсти (ловити, хапати, вбивати і т. ін.) дрижаки (дрижаків) - тремтіти, трястися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін. Пархім ходить та голодний дрижаки їсть.., не маючи у віщо і одягтись... (Кв.-Осн., II, 1956, 472); - На дорогу не дала [жінка] мені теплої одежі, так і випхнула в одній сорочці, а тепер хапай дрижаки (Н.-Лев., IV, 1956, 12); Перебрів [Тарас Демидович] усе озеро - води всього по шию. Виліз, одягався, ловлячи дрижаків (Збан., Малин. дзвін, 1958. 34); Нагнати дрижаків - налякати, настрахати. Такий.. тихенький горбатий дідусь на нічній галявині міг би нагнати дрижаків і на хороброго (Донч., VI, 1957, 24); Напали (взяли) дрижаки кого, на кого - хто-небудь тремтить, трясеться від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін. Семен загорнувсь у свиту, але його взяли дрижаки (Коцюб., І, 1955, 124); На неї такі дрижаки напали, що аж зуби дрібно застукотіли (Донч., IV, 1957, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дрижаки | |
Родовий | дрижаків | |
Давальний | дрижакам | |
Знахідний | дрижаки | |
Орудний | дрижаками | |
Місцевий | на/у дрижаках | |
Кличний | дрижаки |