домовлений
ДОМОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до домовити 1, 2. Виявилося - біля, стоянки таксі вишикувалася довгенька черга, а на Ігореве сімейство жде завбачливо домовлена його сестрою «Победа» (Шовк., Людина.., 1962, 231); // домовлено, безос. присудк. сл. На «першу чарку» запрошено десяток печорських парубків. З «троїстими музиками» - цимбали, скрипка та бубон - домовлено задурно: бо ж свої хлопці! (Смолич, Мир.., 1958, 43).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | домовлений | домовлена | домовлене | домовлені |
Родовий | домовленого | домовленої | домовленого | домовлених |
Давальний | домовленому | домовленій | домовленому | домовленим |
Знахідний | домовлений, домовленого | домовлену | домовлене | домовлені, домовлених |
Орудний | домовленим | домовленою | домовленим | домовленими |
Місцевий | на/у домовленому, домовленім | на/у домовленій | на/у домовленому, домовленім | на/у домовлених |