довір'я
ДОВІР'Я, я, с. Ставлення до кого-небудь, що виникає на основі віри в чиюсь правоту, чесність, щирість і т. ін. Ся просьба показує таке Ваше довір'я до мене і таку повагу, якої я, може, й не заслужила (Л. Укр., V, 1956, 129); Хотілося бути з ним удвох, звірятися йому в своїх мріях, почувати до нього безмежне довір'я, слухати його мову... (Донч., V, 1957, 275).
@ Влазити (влізти, вкрадатися, вкрастися, втиратися, втертися і т. ін.) в довір'я - різними підступними діями, хитрощами і т. ін. домагатися довірливого ставлення до себе. Вже більше року услуговував він ворогові, чинячи диверсії в партизанському загоні «Сокіл». Йому вдалося вкрастися в довір'я командування (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 85); Агент примовочками, смішком, багатозначними натяками то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір'я (Стельмах, Хліб.., 1959, 203); Входити (увійти) в довір'я - домагатися довірливого і доброго ставлення до себе. Яремченко поцікавився, як Біляєв зумів увійти в довір'я переяславських верховодів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довір'я | |
Родовий | довір'я | |
Давальний | довір'ю | |
Знахідний | довір'я | |
Орудний | довір'ям | |
Місцевий | на/у довір'ї | |
Кличний | довір'я |