гул
ГУЛ, у, ч. Віддалений або тривалий шум, що часто утворюється внаслідок злиття багатьох одноманітних або різнорідних звуків. Мелашка заспівала пісні. Пішов гул по лісі і розлився по долині срібною луною (Н.-Лев., II, 1956, 309); В залі прокотився тихий гул задоволення (Кучер, Трудна любов, 1960, 458); Кулеметна стрілянина зливається в суцільний гул (Багмут, Записки.., 1961, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гул | гули |
Родовий | гулу | гулів |
Давальний | гулові, гулу | гулам |
Знахідний | гул | гули |
Орудний | гулом | гулами |
Місцевий | на/у гулі | на/у гулах |
Кличний | гуле | гули |
ґулий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ґулий | ґула | ґуле | ґулі |
Родовий | ґулого | ґулої | ґулого | ґулих |
Давальний | ґулому | ґулій | ґулому | ґулим |
Знахідний | ґулий, ґулого | ґулу | ґуле | ґулі, ґулих |
Орудний | ґулим | ґулою | ґулим | ґулими |
Місцевий | на/у ґулому, ґулім | на/у ґулій | на/у ґулому, ґулім | на/у ґулих |