грюкання
ГРЮКАННЯ, я, с. Дія за знач. грюкати і звуки, утворювані цією дією. Вона бігла й уявляла собі світло в вікнах, грюкання дверима, охання й лемент (Коцюб., І, 1955, 328); Десь тільки дальше, в центрі міста, чути було якесь ритмічне грюкання та глухий гук (Вас., II, 1959, 15); Двері з шаленим грюканням відчинилися (Баш, Вибр., 1948, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грюкання | грюкання |
Родовий | грюкання | грюкань |
Давальний | грюканню | грюканням |
Знахідний | грюкання | грюкання |
Орудний | грюканням | грюканнями |
Місцевий | на/у грюканні | на/у грюканнях |
Кличний | грюкання | грюкання |