грім
ГРІМ, грому, ч. 1. Гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Грім гримить - хліб буде родить (Укр.. присл.., 1955, 94); Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Шевч., І, 1951, 113); * Образно. Тоді ж, як грім під час негоди Впаде на голови катів, Нам сонце правди і свободи Засяє тисяччю огнів (Сто пісень.., 1946, 8); * У порівн. Регіт гримить, як грім (Н.-Лев., III, 1956, 312); Громом обізвався постріл (Стельмах, Хліб... 1959, 78).
@ Грім би мене вдарив (побив); Хай мене грім поб'є - уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, запевнення в чому-небудь. - Хай мене грім поб'є... коли я їв чию часть [частину], окроме своєї! - клявся Попенко (Мирний, І, 1954, 393); - Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу... (Кучер, Чорноморці, 1956, 443); Грім би тебе (його, її, їх) вдарив (побив) - уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. - Грім би їх побив.. з їх порядками! - воркотів.. Бовдур (Фр., І, 1955, 297); Як (мов, немов і т. ін. ) грім з [ясного] неба - раптово і несподівано. - Жили ми з одинокою матір'ю, і ось на саму кутю, як грім з неба, - прийшли й забрали [мене]. По доказу сільського старости... (Збан., Єдина, 1959, 108).
2. перен., чого. Сильні, гучні звуки. Я чув грім оплесків, схожий на сплески тисяч голубиних крил (Рильський, III, 1956, 8); Чути грім віддаленого бою (Собко, П'єси, 1958, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грім | громи |
Родовий | грому | громів |
Давальний | громові, грому | громам |
Знахідний | грім | громи |
Орудний | громом | громами |
Місцевий | на/у громі | на/у громах |
Кличний | громе | громи |
громовий
ГРОМОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до грім 1. Ви натягали на себе укривало, але.. чули, як здригається від громових ударів будинок і люто хлеще у вікна дощ (Донч., VI, 1957, 82); // Який супроводиться громом; з громом. Вдень тут тепло, часто громові бурі набігають (Л. Укр., V, 1956, 201); Зловісна громова хмара заходить збоку, суне низько, пливе (Ю. Янов., II, 1954, 196).
2. перен. Який звучанням нагадує грім; дуже голосний, гучний. Зненацька пролунав громовий вибух, і ясний ранок зразу потьмарився (Гончар, І, 1954, 56); - Замовчіть, бісові діти, - гримнув Сагайдачний своїм громовим голосом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 472); // Дуже грізний. Хане громовим поглядом глянула на Купу (Фр., II, 1950, 83); А вчитель, наче довбнею, бив їх далі громовими словами (Донч., І, 1956, 93).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | громовий | громова | громове | громові |
Родовий | громового | громової | громового | громових |
Давальний | громовому | громовій | громовому | громовим |
Знахідний | громовий, громового | громову | громове | громові, громових |
Орудний | громовим | громовою | громовим | громовими |
Місцевий | на/у громовому, громовім | на/у громовій | на/у громовому, громовім | на/у громових |