граничний
ГРАНИЧНИЙ, а, е. 1 Який стоїть на границі (у 1 знач.) чого-небудь. У нас виникла думка мінятися дітьми на літні вакації .. Кошти невеликі: треба привезти дітей на граничну станцію і там замінятись (Коцюб., III, 1956, 369); Лиш згодом, граничним стовпом на дорозі, ..Згадається темне прощання на розі, І пилом на споминах ляже печаль (Перв., II, 1958, 409).
2. Який є найвищим ступенем чого-небудь; крайній. Поезія з-поміж усіх родів літератури передбачає максимальну концентрацію думки і почуття, отже - граничну точність, свіжість і лаконічність вислову (Про багатство л-ри, 1959, 303); Водій вів машину на граничній швидкості (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | граничний | гранична | граничне | граничні |
Родовий | граничного | граничної | граничного | граничних |
Давальний | граничному | граничній | граничному | граничним |
Знахідний | граничний, граничного | граничну | граничне | граничні, граничних |
Орудний | граничним | граничною | граничним | граничними |
Місцевий | на/у граничному, граничнім | на/у граничній | на/у граничному, граничнім | на/у граничних |