вколювати
ВКОЛЮВАТИ 1 (УКОЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКОЛОТИ (УКОЛОТИ), вколю, вколеш, док., перех. Встромляти, втикати щось гостре в що-небудь. Знайшла голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити. Тихін розхристав полушубок і, як уколола вже Марія якийсь раз, сказав їй: - Щось за гвалт на селі знявся (Головко, II, 1957, 154).
ВКОЛЮВАТИ2 див. уколювати 1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вколюю | вколюємо |
2 особа | вколюєш | вколюєте |
3 особа | вколює | вколюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вколюватиму | вколюватимемо |
2 особа | вколюватимеш | вколюватимете |
3 особа | вколюватиме | вколюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вколював | вколювали |
Жіночий рід | вколювала | |
Середній рід | вколювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вколюймо | |
2 особа | вколюй | вколюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вколюючи | |
Минулий час | вколювавши |