вимощений
ВИМОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вимостити. Вулиця, вимощена камінням, повилася вгору (Н.-Лев., II, 1956, 390); Ми розмістилися на возі, добре вимощеному свіжою травою (Шиян, Партиз. край, 1946, 84); Незабаром він помітив у землі манюсіньку ямку, сховану в густій траві, і в ній затишне гніздечко, вимощене з трав'яних стебел (Тют., Вир, 1964, 202).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вимощений | вимощена | вимощене | вимощені |
Родовий | вимощеного | вимощеної | вимощеного | вимощених |
Давальний | вимощеному | вимощеній | вимощеному | вимощеним |
Знахідний | вимощений, вимощеного | вимощену | вимощене | вимощені, вимощених |
Орудний | вимощеним | вимощеною | вимощеним | вимощеними |
Місцевий | на/у вимощеному, вимощенім | на/у вимощеній | на/у вимощеному, вимощенім | на/у вимощених |