вилинути
ВИЛИНУТИ, ну, неш, док., поет. Вилетіти. Вилинула галка з зеленої балки, Сіла пала галка на зеленій сосні (Метл. і Кост., Тв., 1906, 131); // Легко і швидко вибігти. - Коли я твій голос коло двора почую, я зараз вилину до тебе, - сказала Мелашка (Н.-Лев., II, 1956, 313); // Плавно рухаючись, з'явитися, показатися. Тим часом туман розірвався на сході і відразу з його вилинуло, сяючи пишною красою, золотеє сонце (Гр., II, 1963, 129).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилину | вилинемо |
2 особа | вилинеш | вилинете |
3 особа | вилине | вилинуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилинув | вилинули |
Жіночий рід | вилинула | |
Середній рід | вилинуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилиньмо | |
2 особа | вилинь | вилиньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вилинувши |