видати
ВИДАТИ див. видавати.
ВИДАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. 1. Те саме, що бачити. Сизокрилий орле, Високо літаєш, Чи далеко мого сина У війську видаєш? (Укр.. лір. пісні, 1958, 520); Поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Кв.-Осн., II, 1956, 229); // перен. Переживати щось, зазнавати чогось. - Венерин сину! Не жахайся, - Дід очеретяний сказав: - І в смуток дуже не вдавайся, Ти гіршії біди видав (Котл., І, 1952, 199).
@ Видом видати - бачити кого-небудь. [Настуся:] Тату, тату! Петро! Петро!.. Із Києва прийшов! [Сотник:] А видом видати, слихом слихати! (Шевч., II, 1953, 168); Хто видав - уживається на означення здивування або обурення. - Хто видав так говорить матері! - сказала Кайдашиха навчаючим голосом (Н.-Лев., II, 1956, 284); Хто ж видав, насадити таку силу сих лелій, та ще й білих? (Л. Укр., III, 1952, 490).
2. безос., у знач. присудка, перев. із запереч, не, розм. Можна бачити; видно. Та вже третій вечір, як дівчину бачив; Ходжу коло хати, її не видати (Укр.. лір. пісні, 1958, 205); У село шлях звивається, а села самого не видати за могилою стрімчастою (Вовчок, І, 1955, 382).
3. у знач. вставн. сл. Як видно; очевидно. Ти, парубче, видати, рідкісної породи (Збан., Єдина, 1959, 125); Зустрів він раз на одних зборах дівчину, по всьому видать, не просту (Цюпа, Три явори, 1958, 13).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видатиму | видатимемо |
2 особа | видатимеш | видатимете |
3 особа | видатиме | видатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | видав | видали |
Жіночий рід | видала | |
Середній рід | видало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видамо | |
2 особа | видай | видайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | видавши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видаю | видаємо |
2 особа | видаєш | видаєте |
3 особа | видає | видають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видатиму | видатимемо |
2 особа | видатимеш | видатимете |
3 особа | видатиме | видатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | видав | видали |
Жіночий рід | видала | |
Середній рід | видало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видаймо | |
2 особа | видай | видайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | видаючи | |
Минулий час | видавши |
вид
ВИД1, у, ч. 1. Те саме, що обличчя. Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно, і краплями піт тече по виду (Свидн., Люборацькі, 1955, 10); І стала жить Ганнусенька в своїй сім'ї, в роду, така русява, русенька з рум'янцем на виду (Тич., II, 1957, 12); // рідко. Вигляд, зовнішність. Взяла на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (Котл., І, 1952, 263); Здалеку веселий вид має сільце (Коцюб., I, 1955, 436).
@ З виду - маючи той чи інший вигляд. Вже сніг укрив землю, як Лукина вернулась до Клима, страшна з виду (Н.-Лев., III, 1956, 359); Не подавати (подати, показувати, показати) виду - не виявляти своїх почуттів, приховувати їх. Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути: вперше заговорила мати про листівки (Хижняк, Тамара, 1959, 68).
2. на що і без додатка. Частина місцевості, яку видно; краєвид. Я вилізла тільки на одну [могилу], але зате на саму найвищу, - вид з неї дуже широкий і хороший (Л. Укр., V, 1956, 245).
3. заст. Те саме, що Вид на проживання.
Вид на проживання, заст. - документ, особове посвідчення, що дає право проживати де-небудь. Мені паспорт не потрібен, у мене студентський вид на проживання (Бурл., Напередодні, 1956, 94).
@ Видом видати див. видати; На виду - так, що видно. - Так я махнув на есе, та оце як бачите... У часні пішов. - І про це чули... Важка служба! Клопотна служба! Перед усіма на виду (Мирний, III, 1954, 265); Колона полку була в розвідників на виду (Гончар, І, 1954, 398).
ВИД2, у, ч. 1. Окрема галузь роботи, заняття, різновид в ряді предметів, явищ і т. ін.; тип. Обмінюючи продукти, люди прирівнюють найрізніші види праці (Ленін, 21, 1950, 41); По виробництву основних видів промислової продукції на душу населення Україна залишить позаду багато капіталістичних держав (Цюпа, Україна.., 1960, 293).
2. Підрозділ, що об'єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загальнішого вищого розділу - роду. Елегія - вид лірики.
3. Нижча одиниця в системі класифікації тваринного та рослинного світу, що об'єднує тварин або рослини, які мають однакові ознаки, і входить до складу вищої одиниці - роду. В природі є до 200 видів однорічних, дворічних і багаторічних люпинів (Колг. енц., І, 1956, 409); Розгортаючи руками травостій, Валерик пробував розшукати серед нього знайомі, штудійовані в школі степові види (Гончар, Таврія.., 1957, 123).
4. лінгв. Граматична категорія в слов'янських і деяких інших мовах, що характеризує дію і стан з погляду їх тривання, становлення, розгортання або цілісності, результативності, завершеності в часі. Недоконаний вид; Доконаний вид.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вид | види |
Родовий | виду | видів |
Давальний | видові, виду | видам |
Знахідний | вид | види |
Орудний | видом | видами |
Місцевий | на/у виду | на/у видах |
Кличний | виде | види |