ветхий
ВЕТХИЙ, а, е. Такий, що руйнується, зотліває, витирається від часу, від тривалого існування, використання. Ветха старенька гребелька заросла з обох боків темною сумовитою вільшиною (Вас., Вибр., 1954, 269); [Ольга (читає ):] Так слухай, Якове. Хата наша, де ти народився, стала дуже ветхою, солома на стрісі давно прогнила (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 13); Він зодягнений у селянську ветху одежину (Ю. Янов., IV, 1959, 239); // Дуже старий, знесилений глибокою старістю (про людину). Вже ветхий собі був старик і трохи недобачав (Морд., І, 1958, 41); Раптом помітила вона спереду на обочині шляху згорблену постать зовсім ветхої бабусі, що ледве-ледве човгала хворими ногами (Крот., Сини.., 1948, 326); // Який існує з давніх-давен; стародавній. Скажи, що правда оживе, Натхне, накличе, нажене Не ветхеє, не древлє слово (Шевч., II, 1953, 328).
Ветхий завіт - найдавніша, дохристиянська частина біблії. Віра його в святість ідеї ветхого й нового завіту катастрофічно захиталася (Ле, Міжгір'я, 1953, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ветхий | ветха | ветхе | ветхі |
Родовий | ветхого | ветхої | ветхого | ветхих |
Давальний | ветхому | ветхій | ветхому | ветхим |
Знахідний | ветхий, ветхого | ветху | ветхе | ветхі, ветхих |
Орудний | ветхим | ветхою | ветхим | ветхими |
Місцевий | на/у ветхому, ветхім | на/у ветхій | на/у ветхому, ветхім | на/у ветхих |