вето
ВЕТО, невідм., с. 1. У буржуазному державному праві - остаточна чи умовна заборона, яку накладає верховна державна влада на рішення нижчого органу.
2. У міжнародному праві - право члена будь-якого органу, що складається з представників різних держав, заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вето | вето |
Родовий | вето | вето |
Давальний | вето | вето |
Знахідний | вето | вето |
Орудний | вето | вето |
Місцевий | на/у вето | на/у вето |
Кличний | вето | вето |