вал
ВАЛ1, у, ч. 1. Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога. Було полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (Котл., І, 1952, 194); Косінський з Ничипором оглядали п'ятківські фортеці. Високі земляні вали в дубових зрубах, а за ними - глибокі, непролазні сніги в ровах (Ле, Наливайко, 1957, 77); Помалу підбитий танк, мов ранений, ступав і вдарився об мерзлий насип валу (Гонч., Вибр., 1959, 164); // Довгий і високий земляний насип для господарських потреб або захисту від поводі і т. ін. [Став] тепер валом обнесли, од села одгородили - водопою нема (Мирний, IV, 1955, 241); Щоб припинити збільшення розмивів і ярів, вище їх вершин влаштовують водозатримуючі.. вали (Наука.., 8, 1959, 31); // Що-небудь, нагромаджене високим довгим насипом. Верх [гори] сам був голий, але понижче був цілий вал каміння, звалищ і вивертів (Фр., VI, 1951, 17); Крижаний вал виріс на тридцять метрів заввишки, прокотився кілька сот метрів і, простягшись на кілька кілометрів, зупинився (Трубл., І, 1955, 412).
2. с. г. Купка сіна і т. ін., в яку згрібається покіс і т. ін. Так і горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю (Барв., Опов.., 1902, 429); * Образно. А він нею [косою], батьку, косить Не трави, а душі, Таки людські, добрі душі, І кладе валами... (Федьк., І,1960, 419).
3. Висока хвиля. Сильніше подиха холод, зростають вали на морі, і верхи, один за другим, пробиваються з білої піни (Коцюб., II, 1955, 331); Певно, десь у його [моря] далині, починався шторм і котив свої вали до кам'янистих берегів (Кучер, Чорноморці, 1956, 400); * Образно. Могутній вал національно-визвольних революцій змітає колоніальну систему, підриває устої імперіалізму (Програма КПРС, 1961, 38).
4. перен. Суцільна маса чого-небудь, яка рухається довгою смугою. Нічною добою, Коли мете вітер валом сніговим, Саміський не раз в хаті довго я стою І дивлюсь на нього, балакаю з ним (Фр., XIII, 1954, 430); Вітер перекочував через місяць вали чорних хмар (Донч., II, 1956, 195); Вогневий вал насувався на окопи (Собко, Шлях.., 1948, 49).
ВАЛ2, у, ч. Товсті нитки з клоччя. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом (Номис, 1864, № 12551); Проїжджаючи побіля переднього воза, ви бачите, що з-під його халабуди визирає на вас.. дівчинка з заплетеною в косах замість кісників вірьовочкою з валу (Мирний, IV, 1955, 311); Марічка вал пряде на мішки (Кучер, Дорога.., 1958, 149).
ВАЛ3, а, ч., техн. Одна з найголовніших деталей машин і механізмів, що обертається навколо своєї осі, призначена для передачі руху зв'язаним з нею частинам. У млині вал (Сл. Гр.); Великий вал повільно обертається, й цебер з'являється на земній поверхні (Донч., II, 1956, 37); Для компресора, машини, що як людина повітря в груди набирає, потрібно вал обточити (Трубл., І, 1955, 132).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вал | вали |
Родовий | вала | валів |
Давальний | валові, валу | валам |
Знахідний | вал | вали |
Орудний | валом | валами |
Місцевий | на/у валу | на/у валах |
Кличний | вале | вали |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вал | вали |
Родовий | валу | валів |
Давальний | валові, валу | валам |
Знахідний | вал | вали |
Орудний | валом | валами |
Місцевий | на/у валу | на/у валах |
Кличний | вале | вали |
валити
ВАЛИТИ1, валю, валиш, недок. 1. перех. Примушувати падати, силою перекидати. Бронко спочатку не знав, що сталося. Коли ж захиталися телефонні дроти, здогадався. Валять [люди] стовпи! (Вільде, Сестри.., 1958, 269); Колись, бувало, [батько] вхопивши однією рукою за ногу, валив і зразу ж вивертав догоричерева найбільшого кабана (Стельмах, І, 1962, 22); // Убивати. Цілими десятками валили хоробрі молодці монголів (Фр., VI, 1951, 84); Намітивши серед двору синьоголового селезня, на якого йому вказувала Галя, валив його [Уралов] з першого пострілу (Гончар, Тронка, 1963, 299); // Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). І старший сказав: - Ну, хлоп'ята, тепера Старого [дуба] валіть! (Мал., Звенигора, 1959, 141); Він валив його [ліс] зі всією нещадністю і пожадністю лісового дикуна (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 34); // Руйнувати, розламувати. "Валіть стіни!" Гайдамаки Стіни розвалили (Шевч., І, 1951, 140); Най реве навколо буря.. Валить скелі, лама дуба, землю з місця рушить (Граб., І, 1959, 270); // перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Вже не раз важка хвороба валила комісара в ліжко (Збан., Сеспель, 1961, 135).
Валити з ніг кого: а) ударивши, штовхнувши, змушувати падати. Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг (Граб., І, 1959, 533); б) позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Як я заздрила тим людям, що не мали відпочинку, поки їх нелюдська втома з ніг валила на часинку! (Л. Укр., І, 1951, 314); Сипняк та цинга нас із ніг валять (Головко, II, 1957, 556); в) виснажувати, змучувати. Дедалі туга за рідним краєм все дужче валила Павла з ніг, наче отой страшний голод у морі (Кучер, Голод, 1961, 361); З ніг Валить бабу горе! (С. Ол., Вибр., 1959, 233).
2. перех. Класти, накладати щось на кого-, що-небудь безладно або у великій кількості. - Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять - носи! (Мирний, III, 1954, 152).
Валити все докупи - змішувати різні речі. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 128).
@ Валити з хворої голови на здорову див. голова.
3. перех., на кого, перен. Накладати якісь обов'язки, обтяжувати роботою. - Жінки! - буркнув Микола. - Усе на жінок валимо. Тільки й біліють їхні хусточки в полі (Кучер, Трудна любов, 1960, 532); // Перекладати на когось відповідальність за провину і т. ін. [ПанСтась (до людей ):] Хіба я не знаю, що самі ви бунтарі, розбійники - тільки все валили на Кармелюка (Вас., III, 1960, 219); - Що батькам сказати? Вали, парубче, на мене всю провину. Немало ж у селі всякої всячини говорять про Окунівну. От і ти щось додай від себе: мені вже не поважчає (Стельмах, І, 1962, 535).
4. перех. Безладно або у великій кількості скидати, кидати що-небудь кудись. На весь Дніпро видніє білизна, розвішана на мотузках, і купи сміття, що його валять з берега (Гончар, Людина.., 1960, 55).
5. перех. і неперех., діал. Бити. Тепер хлопці підбігли і почали валити бучками по ногах (Стеф., І, 1949, 23); Вона [коняка] складала вражено вуха взад і валила скажено задніми копитами (Коб., І, 1956, 548).
ВАЛИТИ2, валить, недок. 1. Іти у великій кількості, посуватися натовпом. Народ так лавою і валить (Кв.-Осн., II, 1956, 109); А за ними валила густа юрба (Фр., III, 1950, 175); Нові пасажири тим часом валять у вагон з безконечними клунками (Мик., І, 1957, 103); // Рухатися густою масою. Дим з печі валив прямо на хату (Мирний, II, 1954, 119); З важкої непроглядної темряви валив і валив сніг (Ряб., Жайворонки, 1957, 109).
2. Іти навально, грубо, напролом. - Прошу, сідайте, - відсуває квасолиння з призьби, звільняє йому місце. Та він навіть не дивиться в той бік, а валить просто у двері (Вільде, Сестри.., 1958, 77).
ВАЛИТИ3, валю, валиш, недок., перех. Прясти з клоччя вал (див. вал2). Нумо вал валити (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | валю | валимо |
2 особа | валиш | валите |
3 особа | валить | валять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | валитиму | валитимемо |
2 особа | валитимеш | валитимете |
3 особа | валитиме | валитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | валив | валили |
Жіночий рід | валила | |
Середній рід | валило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | валімо | |
2 особа | вали | валіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | валячи | |
Минулий час | валивши |