вагончик
ВАГОНЧИК, а, ч. 1. Зменш. до вагон 1.
2. розм. Те саме, що вагонетка. І вагончики, поскрипуючи, котилися штреками до кліті; винісшись на поверхню, гуркотливо вивантажувались з високої естакади і, повертаючись назад, чекали в черзі інших пе-редніших вагонеток (Досв., Вибр., 1959, 285); У глинищі працює екскаватор. А по блискучих рейках цокотять Вагончики - то в корпус, то під кручу... (Вирган, Квіт. береги, 1950, 126).
3. Перевізне приміщення у вигляді легкого вагона, що використовується як житло трактористів, механізаторів сільського господарства, залізничників та ін. робітників, що працюють на певному віддаленні від населеного пункту. Бульдозеристи тим часом збились у затінку, під польовим вагончиком, що править їм тут за все: і за гуртожиток, і за буфет, і за клуб (Гончар, Тронка, 1903, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вагончик | вагончики |
Родовий | вагончика | вагончиків |
Давальний | вагончикові, вагончику | вагончикам |
Знахідний | вагончик | вагончики |
Орудний | вагончиком | вагончиками |
Місцевий | на/у вагончику | на/у вагончиках |
Кличний | вагончику | вагончики |