анастрофа
АНАСТРОФА, -и, ж. 1. Зміна прямого порядку слів у реченні чи словосполученні на непрямий без порушення змісту; гіпербатон. 2. У грецькій граматиці – перенесення наголосу з останнього складу на перший у двоскладовому слові у тому випадку, коли він ставиться після керованого ним слова. 3. психол. Зміна форми переживання при гострій шизофренії; хворому здається, що усі світові події стосуються особисто його.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | анастрофа | анастрофи |
Родовий | анастрофи | анастроф |
Давальний | анастрофі | анастрофам |
Знахідний | анастрофу | анастрофи |
Орудний | анастрофою | анастрофами |
Місцевий | на/у анастрофі | на/у анастрофах |
Кличний | анастрофо | анастрофи |